Україні варто переймати принципи всеохопної оборони, а не механічно копіювати естонську модель - експерт

Таку думку в коментарі Укрінформу висловив генеральний директор Міжнародного центру оборони та безпеки в Таллінні Дмитро Теперик, йдеться у публікації на сайті агентства.

«Для України важливо не копіювати конкретні інституції, а переймати принципи. Найголовніший із них - інтеграція державних структур і громадянського суспільства в єдину систему підготовки до криз і війни», – зазначив Теперик, коментуючи зміни в українському законодавстві щодо підготовки громадян до національного спротиву.

За його словами, Україна під час розбудови системи національного спротиву має орієнтуватися не на механічне копіювання естонського Союзу оборони «Кайтселійт», а на принципи інтеграції держави та громадянського суспільства у сфері безпеки.

Теперик наголосив, що естонська модель всеохопної оборони передбачає залучення до забезпечення безпеки не лише військових, а й органів влади, місцевого самоврядування, бізнесу, освітніх закладів, громадських організацій та громадян. Також він зауважив, що естонський Кайтселійт є складовою системи національної оборони та функціонує на підставі окремого закону, маючи чітко визначене місце в оборонному плануванні держави.

Водночас експерт вважає некоректним пряме порівняння Кайтселійту із Товариством сприяння обороні України (ТСОУ). «ТСОУ і Кайтселійт мають певну схожість лише в тому, що обидві структури працюють із громадянами та залучають їх до оборонної тематики. Але їхній статус, роль та місце в державній системі принципово різні», - пояснив він.

Обґрунтовуючи цю тезу, Теперик зауважив, що Кайтселійт - це не громадська організація у повному розумінні, а публічно-правова особа під управлінням Міноборони, яка в умовах мобілізації безпосередньо інтегрується у командну структуру армії. Це не клуб добровольців, який «допомагає» армії, а структурний елемент системи оборони держави.

На думку Теперика, дискусія про майбутню систему національного спротиву в Україні має стосуватися не лише наявності навчальних центрів, полігонів чи тирів, а насамперед їхньої інтеграції в єдину державну архітектуру безпеки.

Він звернув увагу на те, що в Україні вже працюють десятки громадських, ветеранських і волонтерських проєктів, які займаються підготовкою громадян до дій у кризових ситуаціях та в умовах війни. Водночас головною проблемою залишається відсутність узгодженої системи їхньої взаємодії.

За словами Теперика, ухвалення законодавчих змін у сфері національного спротиву є лише першим кроком. «Законодавчі зміни можуть дати результат лише тоді, коли за ними стоятимуть сталі інституції, ресурси, підготовлені інструктори та довіра між державою і гр